Як закохана доля,
Стоїть в полі тополя,
А над нею у вирій
Клин за клином летить.
І не знає тополя,
Що така її доля,
Буде клин зустрічати,
Як весна зашумить.
Білі хмари у небі,
Білі-білі, як лебідь,
Над тополею зранку
Пролітають удаль.
Пухом плаче тополя,
Бо така її доля,
В серці радість тримати
І горнути печаль.
Одягли урочисто
Одяг свій золотистий,
Пшениці недостиглі
Що достигнуть за мить.
А тополина доля,
У пшеничному полі,
Разом з вітром тепленьким
Все шумить та шумить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574482
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: Віталій Назарук