А муза моя правду буйну клекоче,
Та спати не хоче −їй-Богу− не хоче!
Хвилює все більше мене.
Напевно, цей жар не мине...
І падає вниз, і злітає ще вище!
Чи чуєте ви, як хурделиця свище?
О музо моя, не тікай, я благаю!
Дивись, як ридаю, тобою палаю.
Твій чистий, цілющий, солодкий нектар
Дається мені, мов Господній той дар!
І час зупинився, коли ти є тут;
Літаю на небі, звільнившись від пут.
Я чую та бачу, як грім прогримів!
Невже ж я досяг того, що хотів?
Та знай, що з тобою здолаю я біль;
Ти в римах покажеш найвищую ціль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574514
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: Митич@