Вже пів року, як в домі в нас Сонце
оселилось - вертляве, мале.
(Якось вранці пробралось в віконце,
під бочком умостилось й живе.)
Кожен день все джеркоче джере́льцем,
соловейком трелює пісні,
Соломоновим поглядом в серце
заглядає грайливо мені.
Щось він знає....Таке особливе,
що із літ висоти не збагнеш.
Безтурботна Мудрість, щаслива
вже всезнайством тебе не проймеш.
Заглядаюсь, як лагідний живчик
мій наповнює день із вершко́м.
Вчусь настирності в тебе, цвіркунчик,
вчуся радісним бути теплом.
Відчуваю, як дзига мацьопенька
мій невтомно закручує світ!
Її сонце з усіх боків цьомає,
зігріваючи перший політ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574517
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: Мар’я Гафінець