Я не бачу в собі барвів Сонця.
В мені немає загадок весни.
Та назвати мене звичною
Не зможеш Ти.
Я обожнюю звук вітру,
Божеволію від запаху грози.
Я лишаюсь розуму від світла блискавки,
Насолоджуюсь, коли зі мною поряд Ти.
Я відчуваю кохання твого серця
І доторки твоїх любих рук.
Не приносить мені твоє кохання болю,
Відчуваю лиш душі твоєї стук.
Немає сліз в моїх очах ні граму.
Нема образ чи недовіри тінь.
Ти розвів в моїй душі грози шквалу,
Ти стер навіки вітру штиль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574555
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: O.Lorelay