Європо-панно! Ти була прекрасна.
Тебе бажав Юпітер. Бив чолом.
Та щось таке в тобі тоді побачив,
Що по-простому підійшов, биком.
Багата й стильна, просто пишна!
Часи минули, ніби все цвітеш.
Та знаєш добре - день той скоро свисне,
Коли в будинок немічних підеш.
Роз‘їли душу жадібність і гонор.
Волієш мати слуг, а не дітей.
Європо-дамо, ти ментально хвора.
Ти носиш маски марень, не ідей.
Європо-мріє! Вміла чарувати.
Принаднішої, справді, не було.
Та розміняла розум ти на статки,
Коли проліз тобі в опікуни ху..ло.
За все - розплата. Всюди всім відплата.
За зради, підлість, війни - зло за зло.
Колись ти призвичаїлась мовчати,
Твоє мовчання пе́клом нас пекло́.
Повіє, зрозумій – хоч в грошах сила,
Та сила ця іще не головна.
Як хочеш жити - не копай могили.
Будь кращою. Ти ж ніби ще жива?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574560
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: Artemis