Товариський інтроверт

"...Поїзд  номер  62  сполученням  Львів-Київ  прибуває  на  4  колію,  пасажири,  будьте  уважні  та  обережні..."
З-за  скупчення  кремезних  постатей  вантажних  вагонів  поважно  висувався  потяг  озвученого  вже  сполучення  -  Львів-Київ.  Оскільки  метал  під  серпневим  сонцем  дуже  швидко  розпікається,  з  далеку  він  виглядав  наче  міраж,  оточений  невідомою  субстанцією,  що  постійно  коливається.
У  середині  ж,  через  відкритті  навстіж  усі  без  виключення  вікна,  царював  повний  безлад:  шмаття(яке  язик  не  повертається  назвати  занавісками)  поводило  себе  наче  повітряний  змій,  котрому  лише  дай  волю  -  сховається  в  синій  блакиті  неба,  пасажири  нервово  перебирали  речі,  провідник  бігав  з  одного  краю  вагону  в  інший  без  видимої  на  це  причини,  хтось  намагався  відпити  гарячого  чаю.
З  сусіднього  купе  було  чути  лайку,  напевне  через  різку  зміну  швидкості  руху  той  самий  чай  розлився  на  весь  простір  на  який  його  вистачило.  Однією  з  частин  цього  простору  виявилися  новенькі  шорти  хлопця  років  20-ти,  які  не  змогли  прийняти  на  себе  й  половину  жару  від  напою,  так  що  опіку  було  не  уникнути.
Від  такого  собі,  аморального  для  свідомості,  коктейлю  з  лайки,  запахів  вагону  після  10-ти  годинної  дороги  та  штурхання  дверима  тамбуру  мені  й  довелось  прокинутись.  Я  потягнувся,  наскільки  це  дозволяла  верхня  бокова  поличка  плацкарту,  перевірив  кишені  чи  бува  не  пропало  щось  магічним  чином  людської  натури.  Впевнившись,  що  все  на  місці,  попрямував  до  тамбуру,  щоб  насолодитись  ранковою  сигаретою.
Там  не  було  нікого,  що  не  можна  не  назвати  гарною  обставиною,  позаяк  мені  дуже  подобається  зустрічати  остаточне  пробудження  свідомості  наодинці  з  собою.
"Ну  що  ж,  як  не  дивно,  але  ранок  не  остаточно  зіпсований"  -  лише  встиг  я  промовити  в  глибину  індустріальних  краєвидів  через  брудне  вікно,  як  до  тамбуру  зайшов  ще  один  чоловік.  Те,  що  мою  самотність  було  порушено,  я  б  пережив  без  особливих  моральних  проблем,  якби  не  4  маленькі  деталі-зірочки,  що  виднілись  на  погонах  не  дуже  молодого  офіцера  міліції.
"Ну  здравствуйте,  молодой  человек.  Законами  когда-то  интересовались?  "...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574617
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2015
автор: Терпкий Післясмак