Он охотно играл с нами в эту игру, пока
не уставал и не
засыпал на скрипучем троне,
выпуская из рук скипетр из индюшиных перьев.
Наш апрельский король, и августовский король,
и осенний король, но никогда не зимний,
потому что зимой – снега и ранние тени,
и заметало склон,
по которому вела к нему единственная дорога.
Заоблачное королевство, о котором не знали даже
наши братья и сёстры, королевство Кария.
Мы выходили из дома тихонько, сквозь заднюю калитку,
по дороге готовили для него подборку новостей:
ребята из Лугов проиграли,
сахар кипит на горячем камне,
знакомый уснул в лодке и утонул. Бывало,
он учтиво надевал корону, едва лишь
мы заходили в сад, а бывало, капризничал, и тогда
нам приходилось разгадывать загадки –
их отгадок не знал он и сам, и только
махал рукой и смеялся над нашим упорством.
После трапезы и чокания компотом
было время аудиенций,
и мы становились по обе стороны трона
с еловыми копьями, суровые, насторожённые,
ведь бог знает кто мог прийти к нашему королю.
И кто-то приходил каждый раз, но кто?
Или приходили те, кому тоже связывали
рукава за спиной? Или приходили, те, кто связывал,
чтоб испросить у него запоздалое прощение?
Или приходили
те, кто забыл его за годы болезни, уединения,
чтобы привести в порядок свои заметки?
Или приходила женщина, чтобы долго-долго смотреть,
а потом вернуться к мужчине в машине,
откупившись Божьим заступничеством?
Приходит король апрельский, июньский
король приходит,
приходит король осенний, а зимнего короля
нет.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
-----------------------------------------------------------
КОРОЛЬ
Він радо грав з нами в цю гру, аж доки
не втомлювався і не
засинав на скрипучому троні,
випускаючи з рук скіпетр з індичого пір’я.
Наш квітневий король, і король серпневий,
і осінній король, і ніколи – король зимовий,
бо зимою – сніги й ранні тіні,
і замітало схил,
яким вела єдина дорога до нього.
Захмарне королівство, про яке не знали навіть
наші брати і сестри, королівство Карія.
Ми обережно виходили з дому задньою хвірткою,
і, йдучи, готували для нього добірку новин:
хлопці з Лугів програли,
цукор кипить на гарячому камені,
один утопився, заснувши в човні. Бувало,
він чемно вдягав корону, щойно
ми заходили в сад, а бувало, вередував, і тоді
нам треба було розгадувати його загадки,
загадки, на які він сам не знав відповіді, й лише
махав рукою, сміючись із нашого завзяття.
Після трапези і чаркування компотом
був час аудієнцій,
і ми ставали по обидва боки трону
зі смерековими списами, суворі і насторожені,
бо казна-хто міг прийти до нашого короля.
І хтось приходив щоразу, а хто?
Чи приходили ті, кому також в’язали
рукави за спиною? Чи приходили ті, хто в’язав,
щоб попросити у нього невчасне пробачення?
Чи приходили
ті, хто забув його за роки хвороби і усамітнення,
щоб навести лад у власних нотатках?
Чи приходила жінка, щоб довго-довго дивитись,
а потім повернутися до чоловіка в машині,
відкупившись Божим заступництвом?
Приходить король квітневий, червневий
король приходить,
приходить король осінній, а зимового короля
нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574795
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 16.04.2015
автор: Станислав Бельский