Життя швидкоплинним кораблем
Незабаром до берега пристане
Я зійду на сушу дідусем
І ніхто на мене не погляне
Я прийду до батьківської хатини
Вустами до рідного порога припаду
І як спогад китичку калини
До серця ближче покладу
Пустка в домі – пострілом у скроні
Давно на них вже жменьки снігу
Біля ікон старих застигну у поклоні
Гортатиму дитинства свого книгу
І промайне перед очима як малий
Я по воду бігав до криниці
І в ночі як місяць молодий
Кидав у зорі грізні блискавиці
А ще згадаю як материнські натруджені руки
Мені в дорогу рушник вишивали
І в передчутті близької розлуки
За щораз мати сльозу витирали
Я всі шляхи пройшов: і чорні, і червоні
По вінця мав любові, і стільки ж і журби
Відрадою лишилися дві доні
За них я з часом став до боротьби
© Леся Приліпко, 03.02.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574798
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: Леся Приліпко-Руснак