Вони заряджають свою зброю вогнем,
Що випалює нечисть з вітчизни.
Ти сидиш в інтернеті і ніччу, і днем,
Хоча ззвоні ви й наче не різні.
Та одні ризикують - до смерті лицем,
Пробиваючи волі дорогу.
Інші ж будуть сидіти й надалі тихцем,
Доки "все це" не біля порогу.
Ця інертність - чума нашої ери,
Головне багатьом тільки власне життя.
Усім похєр на всіх, лиш непохєр на себе,
Основний це інстинкт, основне відчуття.
Що ж вже далі, куди ми дійдемо ось так:
Наче й разом, та все ж по-одинці!?
Хоча наші серця й можуть битись у такт,
Та тональності в нас надто різні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574887
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: Терпкий Післясмак