#німайо)
світ такий великий різний а нема куди піти
щоб сховатись від наскрізної глухої пустоти
пусто в серці пусто вдома і в кишенях пусто теж
світ – гламурна глаукома з метастазами без меж
ні мети нема ні сенсу ні потреб ані бажань
ніби я цілком даремний і порожній океан
і лише на дні зневіри – в цій утробі із утроб –
чи то рибка чи то зірка чи медуза чи мікроб
щось живе в мені дрімає і радіє голова
що якісь там шанси має еволюція нова
Іздрик
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575075
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2015
автор: Микита Баян