Євромайдан

Куди  втікаєш,наш  тиране.
Де  зникла  посмішка  щаслива?
Не  знав,що  твій  народ  повстане?
Чи  думав,нам  вже  не  важливо

Як  жити  .В  бідності  чи  вмерти?
За  те  майбутнє  покоління,
Що  мало  б  зберегти  країну
Хоча  б  за  покликом  сумління.

Ти  не  хвилюйсь,нам  вже  не  вперше,
Кров  лити  за  свою  країну.
Не  залякаєш  нас  «пташками»
Яких  між  нами  ти  покинув.

Не  стали  люди  їх  терпіти.
І  не  втекли,  і  не  злякались.
Нас  стало  більше,ми  сильніші.
Ну  що  ж  шановні,ви  –  попались.

Ми  знову  разом,з  нами  сила.
Ваш  «Беркут»  стрімко  відступає.
Скількох  загнали  у  могилу,
У  грудях  ненависть  палає.

Нарешті  страх  скував  все  тіло,
Не  хочеш  більше  воювати?
Тоді  прошу,йди  добровільно.
Тобі  нас  більше  не  злякати.

Це  дохлий  номер,все  даремно,
Нарешті  «пішаки»  повстали.
І  в  пам’ять  про  «Небесну  сотню»
Свою  ідею  відстояли.
                                                                                                     23.02.2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575161
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2015
автор: Nonie