Мені тебе не вистачає
І, знаєш, так самотньо тут…
Я інших пригощаю чаєм,
Трую себе – ходжу в фаст-фуд.
Я не з тобою зараз поряд.
Іду крізь парк. Звучить гітара…
Хм… наші друзі всі говорять,
Що ми з тобою гарна пара…
Вони праві! І, знаєш, рідна,
Із ким би й де б не був би я,
Ти все одно мені потрібна,
Потрібна посмішка твоя…
Вони холодні і байдужі,
До них не хочеться іти:
Тіла в них є, душа – не дуже,
От інша справа, рідна, - ти!
Чи знаєш, як би я хотів,
Якби я міг так просто взяти,
Накраплю твоїх почуттів
Усе, що маю обміняти?!..
Чи знаєш, як я хочу чути
Твоє «кохаю», «як спалося?»,
«тебе не зможу я забути»,
І… «це не я, тобі здалося»…
Всміхаюсь… Ти така, така…
Не зрозуміти, не збагнути.
Ти – тепле світло маяка,
Лише з тобою зможу бути!..
Лиш ти турбуєшся і плачеш
Пробач за сльози – знов благаю…
Ти янгол мій і ти неначе
Мій на землі шматочок раю.
Дивлюсь – і знов замкнувся круг.
Обпікся я гарячим чаєм.
Чи знаєш, як самотньо тут?
Мені тебе не вистачає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575169
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2015
автор: Дід Михалич