Вільям Шекспір
Якби плоть моя в’яла була легким летючим ефіром,
То ніяка би відстань між нами не зупинила мене,
Бо тоді простір для мене ніщо і де б не було моє тіло,
Я би був завжди з тобою, я ніколи б не покинув тебе.
І не було б важливим де мене клопоти життєві тримали,
А на заморській землі гір високі вершини ховали тебе,
Я тільки б подумав, а руки мої вже твій стан обіймали,
Я став би щасливим і повірив що бог мене світом веде.
Мене думка вбиває, що я не безмежний летючий ефір,
Який за степом і морем широким знайде тебе де б ти не була,
Що я лише з тверді земної, якою повільно плине вода.
Я провожу в стогонах час свій, я марно мучаю зір.
Він не досягне тебе й не породить нічого крім сліз –
Знаків безсилля людського, знаків страждання моїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575352
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 18.04.2015
автор: Леонід Ісаков