Вже котрий день нема дзвінків,
Ані розмови в соцмережі,
І тужить серце кожну мить,
В думках од відчаю пожежа.
І все ж чекаю…
Я тінню став, вночі не сплю,
Не знаю, чи тебе турбує?
Наче зомбак, що не роблю,
Крізь посмішку усім сумую.
Та сподіваюсь…
Нащо тортури ці мені
Так подаровано завчасно,
Хіба не пробачав тобі
Усі гріхи минулі часто?
Нехай страждаю…
Згасаю. Сил для боротьби
Не залишилось. Нема щастя.
І часто думка, щоб піти,
Мені дарує сумну радість.
Всім пробачаю й вибачаюсь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575361
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2015
автор: DeViAl