Така собі наївна ностальгія…

Яка  гірка  весна  без  тебе,
Як  суміш  полину  без  меду.
Не  гріє  сонце  вже  на  небі,
І  без  натхнення  котру  добу…

Подавлена  думками-якорями
Пливу  незнаними  морями.
Пливу  і  тону-шторм  на  серці,
Купила  заспокійливе  в  аптеці...

Кудись  світанок  загубився,
І  дивний  сон  мені    наснився,
Що  ти  зі  мною  розмовляєш,
Мене  цілуєш    й  обіймаєш…

I  ніби  й  не  було  у  нас  розлуки,-
Звучать  приємні  серцю  звуки.
Така  собі  наївна  ностальгія,-
Останньою  вмирає  лиш  надія…




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575440
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2015
автор: Мілена Ділан