коли ти забудеш її ім'я,
коли зітреш запах з пальців,
кислотою льодяною живлячи рани
серце застигне у млосному інеї.
думаєш,всесвіт безславно загине
без звуків її тривіального імені?
чуєш,простір у кожному атомі?
пульсує сонце по венах хмарних
чому весь колір розпусної осені
змив ацетон дощів безбарвних?
коли ти забудеш недбалі доторки
вуст її зов'ялих-обвітрених
чоло од них до шрамів ціловане
згортається кров пурпурним каменем
забудеш ім'я своєї єдиної-
милої-ілюзіорно коханої?
-забудеш?
-озон виїдає очі,
в'язким лазуром
площі залиті,
- коли ти забудеш моє ім'я?,
- як же можна,забувши,жити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57547
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.02.2008
автор: Грета Гренер