Живу я у будинку
На березі Дніпра,
Бульвар для відпочинку,
Шумить де дітвора.
Дивлюся і радію,
Майбутнє у нас є,
Сиджу і тихо мрію
Звичайно про своє.
Пожити б у майбутнім
Хоча би рік чи два,
Побути би присутнім
Як робляться дива.
У техніці й науці
І в медицині теж,
Які авто у русі
Й чи люд живе без меж.
Що мрію не здійснити
Я розумію це,
Бо час не підкорити,
Мо’ я не знаю все.
І час колись підкорять
Й ним будуть мандрувать,
Про це уже говорять,
Тож треба зачекать.
Сиджу і раптом чую:
- Дідусю ти що спиш?
Та ні, кажу, мудрую,
А ти чого кричиш?
Малий відповідає:
- Ти діду вибачай,
Й за мить він утікає,
А я йому – гуляй.
Я знаю не побачу
В майбутньому його,
Для себе я відзначу
Добився я свого.
З майбутнім спілкувався
Сьогодні ще малим
Й тихенько милувався,
Слідкуючи за ним.
20.94.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575710
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.04.2015
автор: Георгій Грищенко