Нічний Париж зовсім не спить…
Все метушаться люди.
Крапля дощу на склі бринить –
Дивлюсь, що з нею буде.
Згадала, як колись давно,
Жахливу річ сказала Вам,
Тоді ж бо було все – одно,
Й промовила: «Шерше ля фам».
І геть пішла я, сміючись,
А Ви, так і стояли.
В руках букет троянд і лист,
Ніби не йти благали.
Сміялася просто над Вами…
Літак мій скоро відлетить.
Забуду, що було між нами
І серце майже не болить…
Роки пройшли! Багато років!
Я загубилася в житті.
І втратила навіки спокій –
Настали дні лихі й важкі.
Помилку скоїла страшну,
Якщо кохаєте – простіть.
Я віддаю долю свою,
У Ваші руки, не впустіть.
Тепер, коли зустрілись знову,
Так само стоїмо в затінку –
Я Вам скажу всього три слова,
Щоб не шукали жінку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2015
автор: Юлія Лощицька