Молилась Богу Усикова мама:
«О, Боже милий, Боже, Боже мій!
Керуй мого синочка кулаками,
Щоб переміг Сашко боксерський бій»
І Бог вкладав у Усикові м’язи
Могутню силу, в кулаки – свинець,
Аби відчув російський Андрій Князєв,
Що в Бога уривається терпець.
І зрушився на нього град ударів,
Бо сам Господь за Усика стояв:
Таких побоїв нищівних-кошмарів
Андрій від українця не чекав.
За тими Бог, хто Істину шукає,
А не брехню нав’язує усім.
Він брехунам усі хатки ламає,
Хоч ті своїм уже вважають Крим.
Але кримчанин Усик бив Росію,
Під мамину молитву гаптував –
В серця народу України сіяв
Святу надію, що Господь повстав.
Бий в своїм серці, кожен українець,
Не росіянина, а ту брехню,
Що три століття золотоординець
Нам сипав в очі, наче порохню.
Усім нам варто знищити неправду
У себе, на зґвалтованій землі,
Очиститись пора: раз – і назавжди,
Щоб відрізнитись вже від Сомалі.
Катуй нещадно, любий мій земляче,
Усе, що в тобі має егоїзм.
Дивись, як рідна Україна плаче,
Бо вже її замучив прагматизм!
20.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575796
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 20.04.2015
автор: ПВО