Присвячую своєму батькові Ходаку Петру Григоровичу,
учаснику форсування Дніпра у роки Великої Вітчизняної війни.
Ішов листопад 1943р.
Наймолодших юнаків-українців було мобілізовано для форсування Дніпра. Завданням №1 стало визволення Києва до 7.11 (річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції ). Любою ціною…
Ненавчених, недосвідчених, беззбройних молодих хлопців кинули на взяття Києва з протилежного берега Дніпра, що дуже утруднювало операцію. Тисячі їх навіки залишилися у льодяній воді. Таку високу ціну заплатила Україна за столицю.
Вони воювали вперше
І з ворогом, і з водою –
То час був великих звершень:
Вони у бою… без зброї…
На берег спішили, правий,
Столицю аби звільнити;
Навстріч – вогняні заграви,
Ті, після яких не жити.
Охоплював дикий відчай
Їх в водах, святих, Дніпрових…
Хто право дав їх калічить,
Ще юних, а вже героїв?
Згасали їх очі-свічі…
Не бігли у хлопців сльози,
Дніпро заглядав у вічі
Й останні слова відносив.
А потім вмирали вдруге,
Коли свої… підривали,
Мовляв, то не є наруга,
Бо з трупів були завали.
Й стогнав очерет іржавий
Із заростей прибережних:
«А ви за яку державу
У жертву життя принесли?»
Мовчали… й вода, й герої,
Адже не розкажуть мертві,
Як юних їх, під конвоєм,
У пащу вкидали смерті…
Вони умирали двічі,
Щоб Київ постав Героєм.
Та він… не поставив свічі,
Історію … перекроїв…
Вони умирали двічі,
Жили щоб і ми, й столиця,
Дух волі щоб дув із Січі,
Війни не було. Й пшениця,
Й жита на полях родили,
І хвилі Дніпром гуляли,
Й народ, як одна родина,
Й історію… виправляли.
Вони умирали двічі
В холодних осінніх водах.
Їх роки… ще небо лічить
І їх пам’ятає вроду.
Вони умирали двічі,
Й забути їх – значить, зрадить…
Для них не потрібні Віче,
Салюти, гучні паради –
Лиш тиха розмова з Богом
Й запалені нами свічі,
Й ми стали самі собою…
За нас же… вмирали двічі…
6.11.2013.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576005
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)