Візьми мене з собою шум осик,
Віднеси у рай вишневих снів,
Де лине музика позолочених арф
І чорна хмара щастя не краде.
Візьми мене з собою шум осик,
Затули мені вуха від земного болю,
Закрий мені очі від ароматів весни
Й вкради, і загуби у незнанні небес.
Візьми мене з собою шум осик,
Може, я тобі колись за те віддячу...
Поглянь: я ж уже тепер не плачу,
Чи ти хочеш більшої віддяки собі?
Візьми мене з собою шум осик
І розсип над полем проливним дощем.
Ні! Краще розлий сонячним промінням...
Або не показуй, заховай від світу...
Візьми мене з собою шум осик,
Відсип мені у пазуху трішечки сонця
І трішки усмішок беріз-сестриць,
І не забудь про щасливих дубів.
Візьми мене з собою шум осик,
Я хочу з тобою над раєм пролетіти,
Де музика невидимих цимбал
Лікує калинові струни наших душ.
Візьми мене з собою шум осик,
Я тобі взамін шептатиму пісні.
... Лиш, чуєш? Незабудь: я ще чекаю,
Я чекатиму тебе мабуть завжди...
17.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576112
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: Міка Оровська