Весна… ми так її чекали,
Зимо́ві краєвиди, вже не до снаги.
Але все сталося не так, як ми гадали,
І дивна зимна осінь навкруги.
Негода за вікном весну картала.
Сікла дощем тендітні квіточки.
Холодним снігом, абрикосу цвіт вкривала,
До долу гнула ніжні пелюстки́.
Одне до одної горнулися тополі,
В обіймах грілися оголеним гілля́м.
Берези й кле́ни в крижаній неволі,
Здавалися наляканим малям.
Вічнозелене «хутро» модниці-ялиці,
Промокло на́скрізь і перетворилось в скло.
До купки збились зморені синиці,
Шукаючи омріяне тепло.
Кульгавий пес, що горя знав не мало,
Терпляче із котом ділив останній вільний люк.
Усе живе, з надією, чекало…
Коли природа виправить квітневий глюк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576150
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: Вадим Кравець