Дроговижанам

Усі  живем  на  цій  землі  –  немов  мурахи.
Всі  бігаєм  туди-сюди,  літаємо  –  неначе  птахи.
Усе  берем,  дещо  крадем  і  тягнемо  -  усе  додому:
Хто  -  арматуру,  хто  -  цемент,  а  хто  –  солому.
Усе  нам  мало;  зависть  й  злість  нас  побирає
Сусід  сусіда  із  гори  у  прірву  пхає.
Хоч  ходимо  до  церкви  й  там  припадаєм
Все  ж  грішимо,  не  постимо  і  проклинаєм.
Про  все  говорим,  дивуємось  і  нарікаєм,
А  самі  ми,  що  темна  ніч  –  ніщо  не  знаєм.
Ось  так  живем  й  не  думаєм  –  для  кого  стараємсь
Й  заради  чого  «віз  важкий  угору  пхаєм».
Бо  прийде  час  –  дух  вийде  з  нас,  все  потемніє
І  віз  важкий  зірветься  враз,  та  й  нас  накриє.  
21.02.1987р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576294
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2015
автор: Мацик