Ми діти славної країни,
Ми щирий, радісний народ,
Але вірніш сказать, були такими,
Ми були радісні весь час.
Але одного разу все оце скінчилось,
Ми стали плакать по ночам,
Бо гине наша Україна І гине прямо на очах!
Я так люблю її, Люблю без тями
І плачу гірко по ночам.
Я чую крик, крик рідноі держави,
А раніш усе було не так!
Раніш я чула її співи,
Вона цвіла у мене на очах.
А зараз все змінилось :
Я чую крик, а бачу полум'я і страх.
Горить Майдан у вогнищі кровавім
І українці разом з ним горять!
Недовго вже лишилося державі,
Недовго вже лишилося і нам...
Але ми вистоїм, ми все здолаем!
І буде перемога на весь світ чутна,
І залунає музика дзвінка,
І посміхнеться десь на небесах Шевченко,
Бо нація героїв перемогу здобула!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576330
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2015
автор: Меланхолія