Добре утро!
Дєдушко снова с вамі. Не тому, що комусь понравилась чи не понравилась дєдушкина беліберда із воспальонного мозга. А просто того, шо так мені хочеться. А шоб ви знали і завідували, то нєкоторим моє бумагомаратєльство справді понравилось. Написала мені одна дєвушка ( кстаті дуже розумна і дуже красіва, даже, кажеться, математик по профєсії. Но не той математик, про якого я писав, що він сумашедший, а просто – красіва дєвушка-математик). Так от написала вона мені: «Дєдушко, дорогий Ви наш, ніколи не прекращайте писать свою муть. Бо без Вас жизнь буде казатися сірою і безрадостною». Ну, прімєрно так сказала. Якщо хтось хоче посперечатися зі мною про термін «дєвушка», то знайте, що Дєдушко всіх понравившихся йому називає дєвушками. Нєзавісімо від возраста ( в прєдєлах розумного, канєшно). З тими, х…
А тепер обратіть вніманіє на три крапки після букви «х». Нє, це не всім ізвєстне слово, умєло спрятане под троєточієм. Це якись протівозачаточний засіб вирубив елєктрічество рівно в 10.12. утра, коли я прєбивал на пікє активності, і перебив мої сладчайші рєчі про сладчайшиє у світі созданія – дєвушок. Потім оказалось, що про відключення світла предупреждали в районні газеті і по районному радіо. Дєбіли!!! Дєдушко вже давно обласних газет не читає і радіо не слухає, не те шо районні. Потому шо районна газета давно стала чим то срєднім між «Жизнєопісаніями дрєвніх грєков і рімлян», то їсть колишніх комуняцько – комсомольських дєятєлів, які вже 25 років окупіруют адміністрацію і лєтопісью колхоза «Заря», який був то колгоспом,то товаріществом з ограніченою отвєтствєностью, то ще чимось. Но від зміни назв кормів більше не стало, а потомУ всіх коров і свиней порізали і з’їли. А потом взяли кредіт і за нього поїхали в Польщу перенімати опит. Опит переняли, провели круглий стіл і по його результатам взяли новий кредіт. За новий кредіт поїхали уже в Білорусь. А ще в Грузії перенімали. Я так поняв, що реформи вже почались. І почались з невеликих конкрєтних справ.Починати треба, як кажуть, із себе. Отож автопарк райадміністрації обновили і зробили євроремонт зданія. Но я отвльокся. Простіть. Це всьо через того протівозачаточного «іздєлія №2», який виключив свєт.
А поки не було свєта, поки Дєдушко работал на благо Родіни і рішав свої скромні дєлішки, то йому написала ше одна дєвушка. Не мєнєє красіва, чим перша і нє мєнєє краснорєчіва. Но в отлічіє від першої не дєвушка – математик, а дєвушка – журналіст. Тоже просила мене: «Пишіть, мол, Дєдушко, флаг Вам в руки, « Ви мой кумір – я нє покіну Вас». Короче, без ума від мене тоже.
Утрєнє моє посланіє «Urbi et Orbi» ( не удівляйтесь, Дєдушко ще й не таке знає) прервалось на такі фразі: «Якщо хтось хоче посперечатися зі мною про термін «дєвушка», то знайте, що Дєдушко всіх понравившихся йому називає дєвушками. Нєзавісімо від возраста ( в прєдєлах розумного, канєшно).»
Продолжим?
З тими, хто в термін «дєвушка» вкладає примітивний гінєкологічєский смисл мені якось не по путі. Я, канєшно, як і всякий нормально орієнтований чоловік іспитую опрєдєльонну слабость до дєвушок. Трапляється, що і вони іспитуют слабость до Дєдушка. А як він був не Дєдушком, а молодим і конкректним пациком…Канєшно весь мір не був у його ног, но нєкоториє западали. Даже дєвушка по клічкє Мадонна. Хто їй дав таку клічку неізвєстно, може і сама придумала. Но сходство опрідільонне з Мадонною було ( я пєвіцу маю в віду). Вобше, сімпатічна дєвушка була. Готовилась в будущому стати носітєльом свєтлого, доброго, вєчного. А поки що (по непровєрєним слухам) була носітєльом венерічєскіх болєзнєй. Провіряти слухи Дєдушко не рискнув. Бо перспектіва пару тижнів получати уколи у старінному особняку на вулиці 9-го января ( в просторєчьї – тріпдача) якось не прикалувала. Кажуть, там прілічно годували, но уколи біциліну-це дуже больно і непріятно.
Ви звиняйте, но дєдушка не желєзний чєловєк і тоже хоче спати. Анонсірував свою беліберду на ранок, а пишу вночі. Але жизнь є жизнь. І в наші плани часто вмішуються якісь штопані протівозачаточні засоби. Прєзіки штопані. Я мав в віду не того, которий прєзік миру( не путать із повєлітєльом міра, хотя...А хто не хотів би?) Lord of the World i Lord of the Peace це разні вєщі. І будучи другим ніколи не станеш першим. Кстаті, в своїх познаніях англійського не увєрєн. Бо в школі Дєдушко вчив вєлікій і могучій нємєцкій язик. Правда, там познанія теж не дуже глубокі, бо прєподавав завгосп, який ше з войни помнив пару фраз. Якось так.
Продолжу завтра.
P.S. Кстаті книжка «Жизнєопісанія дрєвніх грєков і рімлян» інтірєсна. Це, так сказать, літературний переклад "Сравнітєльних жизнєопісаній" Плутарха. Вєщь полєзна і поучітельна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576451
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2015
автор: посполитий