Вже майже не болить ця неминучість ,
хоч досі неба пів над головою ...
Заворожи мене , Веснянко !...
Хай пам'ять зійде талою водою !
Нехай проб'ється пагоном вербовим ,
над світом стане білим цвітом вишні ...
Шепоче Всесвіт ... Хто тобі він ... хто ви ?...
... Зів'ялі трави холодів торішніх .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576504
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.04.2015
автор: Іванюк Ірина