У морі поглядів людських,
В шаленім вирі дихань,
Згублюся гулом нот низьких,
Повію вітром тихо-тихо.
Простеллюсь ніччю, що впаде
На діл хвилюючим смерканком,
Встелю́сь туманом, що зійде
Імлистим теплим ранком.
Я проковтну образи без жалю
Всміхнуся впертим непокорам,
Дощем холодним я проллюсь
В далеких сизо-білих горах.
Я ким завгодно стану. І прийду
Рятунком твого супокою.
До серця твого шлях знайду,
І хай він встелений журбою.
Я стану сонцем і спаду
Як пада з хмар дзвінке проміння,
Я спотикатимусь, але знайду
Весну, що стрів я в сновидіннях!
22.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576506
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.04.2015
автор: Олекса Дмитрук