Коли зустрічаються двоє,
У душах цвіте весна,
Й ясніше стає надворі.
Й здається, сам Бог послав
Його тільки їй назустріч,
Вогонь щоб палав в серцях,
І очі горіти змусив –
Найкраще то є в лиця.
Коли ж розлучаються двоє,
Навколо – суцільна ніч,
У душу самотність дзвонить,
З розмов – не святковий спіч.
І серце також палає,
Й від того вогню… болить,
Аж поки той біль здолає
Бажання – забуть і жить!
10.11.2013.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576565
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.04.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)