Погорілі долоні твоїх страхів.
Розгублений погляд душевних дір.
Якби ж той вогонь ще горів,
Ти б їм не лише руки спопелив.
Вони ж затягували твоє тіло в рай,
Та душу залишили в пеклі.
Здавалося то кінець і край.
Їх очі безкорисності померли.
Дарували тобі солодощі слів,
Гори насолоди і гріхів.
Ті, кому через Бога не можна,
Та жага їх непереможна.
Замальовані "святі" посмішки.
Сховали інші емоції в чорні мішки.
Поглянули в оченята тобі.
Ха! Скоро ти спопелиш і їхні руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576639
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.04.2015
автор: O.Lorelay