Як навчитися не вбивати?
І десятки сторіч під сонцем
Проростають червоні маки.
Крові кольору охоронці.
Вже давно не рахують мертвих.
Бо число не сприймає розум.
Лічать війнами хибні жертви
(ніби можна лічити грози).
Світового масштабу числа.
Перша. Друга. А може – досить?
Сімдесята весна провисла
Коромислом. Носити сльози.
Носим. Носим. Не вистачає,
Щоб полити червоні маки.
Їх мільйонами проростає
З душ загиблих Планета–мати.
І зростають постійно нові.
Цьогоріч – встануть в небо інші
По пролитій черговій крові
На землі і святій, і грішній.
По війні пам’ять у червонім.
З пелюстками. З зеленим листям.
Що ми можемо? В храмах - дзвони.
…і серця – у сльозах намисті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576652
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.04.2015
автор: Циганова Наталія