Люблю я пізньої осені в лісі бувати,
Стежками забутими хочеться довго блукати,
Посидіти тихо,послухати вітра розмову
З дубами могутніми.Дивлюся:знову і знову
В прощальному танці листя багряне кружляє,
А потім,втомившись,спочити на землю сідає.
Іду,мов по килиму я по опалому листі,
Ось і калина стоїть у червонім намисті,
Друзів пернатих вона зустрічає привітно.
Думаю:як би мені перейти непомітно,
Щоби не сполохати птаство і не розігнати,
Бо пізно вже,треба й додому вертати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576714
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.04.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський