Ми боти з людськими тілами
І нами керують програми.
Незнаний нам страх
В реальності й снах,
Бо сила і розум за нами.
Немає за ким сумувати;
Ми тут, щоб життя зберігати
І спокій задля
Планети Земля;
Не маємо права кохати.
Наш всесвіт, здається, зламався:
Твій розум з моїм поєднався.
Що буде, якщо
"Все" стане "Ніщо"?..
Навіщо ж ти так закохався?
Наш світ припинив існування.
Даремні усі намагання...
Надії нема —
Лиш темінь німа.
І все через кляте кохання!
Це буде приємне страждання...
• 09.02.2015 •
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576795
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2015
автор: Єва Романенко