Зимі взамін приснилася весна —
Беззахисна та неймовірно рання,
Яка вже знає, що таке війна,
Але не звідала вогню кохання.
Заплакала зажурено зима
Раптовими ранковими сльозами:
— Я сиротою виросла сама,
Як і весна, без лагідної мами.
Чомусь ми із сестрою вороги,
Чомусь ми різні бачимо дороги,
Хоч нас єднають спільні береги
Й однаковісінькі, як світ, тривоги.
За мить розвіявся красивий сон,
І нанівець зійшло зими прозріння —
І знов сніжинок молодих мільйон
Безглуздо впав на неміцне коріння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576807
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2015
автор: Юлія Беженар