КАТРЕНИ, 7


25*  то  що  Ви  там  про  підступ  чоловічий?
     і  що  про  «натяки»,  панянко,  дорікаєте?..
 (непристойнее  її:  "всі  ви  одинакові!"з  –  і…    таким  слівцем!)

Я,  паняночко,  Вас  запросив  до  кав’ярні  не  з  б….  ва,
Ви  ж  на  мене  з  підозрою  все  поглядали  лукаво…
Але  най  йому  шляк!  –  не  було  в  мне  й  крихти  нахабства!
–  Буду  чемним  кавАлєром…  із  філіжанкою  кави…


26*  «не  верти  ти  долею.  і  не  дуже  грюкай»

Ти  пішла.  І  так  дверима  грюкнула,  що  птиці
З  переляку  не  співають  у  саду  моєму.
–  То  ще  хтозна,  кому  –  фарт,  а  кому  –  кислиці!
Ти  іди!  –  а  ми  з  птахами  іншу  оберемо.


27*  про  ту,  що  манить  в  рай  поглядом  й  словом  

–  І  де  вона  –  мій  рай,  що  щастям  квітне:
«З  тобою  –  разом,  вічно,  аж  за  край!..»  –  
Як  гріли  кров  слова  ці  заповітні,  
Як  грали  серцем!  –  Ну,  так  де  ж  той  рай?!.


 28*  «не  ми  забули  –  ти  пішла  від  нас!»

Не  дорікай,  нічим  не  дорікай
Мені  і  серцю,  бо  ж  обох  любила!
І  нам,  і  нам  була  ти  рідна  й  мила,
Коли  любов  лилася  через  край!
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576853
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2015
автор: Касьян Благоєв