Люди - розхідний матеріал тітоньки Долі.
Думають вільні, насправді ж — в неволі.
Страждають буденністю й примітивізмом.
Ще й хочуть дивитись на все з оптимізмом.
Грайливі та сяючі, ніби з гори,
А серце - начиння лихої пори,
Скажіть мені люди, навіщо вдаєте?
Навіщо у душі собі ви плюєте?
Вже вдосталь лихого на світі вчинили.
Вже купи тепла у землі схоронили...
Можливо, ви спинитесь раптом у мить,
Згадаєте серцем. Чим серце щемить?
Із подивом очі зганяють навколо,
Натомість не знайдете зовсім нікого.
Залишиться тільки пустка сумна,
І світ огорне багряна пітьма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576906
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2015
автор: Витісненні емоції