Останній дощ - розмиті рими,
Ти ще надіявся і жив,
а він ходив собі крутими
у позолоті рясних злив...
І так змивав усе довкола:
людську агресію, жадобу, злість.
Пороки всі вода збирала,
із неба йшла благая вість...
І били краплі градом по руках,
просила моя совість сили.
Натхнення в кольорових снах
блудливі мрії приносили...
Останній дощ - уже не дощ,
це - сльози із думок - хмаринок
сочилися крізь сито огорож,
щоби добро росло з тернинок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577018
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2015
автор: Мандрівник