Нам свежесть слов и чувства простоту
Терять не то ль, что живописцу - зренье
Или актёру - голос и движенье,
А женщине прекрасной - красоту?
Но не пытайся для себя хранить
Тебе дарованное небесами:
Осуждены - и это знаем сами -
Мы расточать, а не копить.
Иди один и исцеляй слепых,
Чтобы узнать в тяжёлый час сомненья
Учеников злорадное глумленье
И равнодушие толпы.
_ *_
Нам свіжість слів і повсякденність почуттів
Втрачать не те, що зір втрачати живописцю
Або актору голос й рухів всю барвистість,
А жіночці прекрасній красоту? А в тім -
Не намагайся лиш для себе приховать
Тобі дароване самими небесами:
Засуджені - і знаємо про це ми самі -
Розтринькувати, тільки не збирать.
Ось тому ти іди один, зціляй сліпих
Для того, щоб пізнать в час нелегкий вагання
Злорадне учнів над тобою кепкування
Й мовчання збайдужілої юрби
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577041
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2015
автор: Радченко