Життя спішить… Мов нотка, кожна днина
Спада душі на списаний вже лист.
Вдивляється на ноточки людина :
В тій –пісня, в тій –мовчанка, а в тій –свист…
- Чому ж мовчанка?
- Так життя веліло:
Сказало: «Ти, людино, помовчи!
Збери свої крихкі життєві сили,
Знайди свої для вічності ключі…»
- Чому ж той свист, скажіть же ради Бога?
- А так бува! Як доля вередлива,
То й свист бува немов дарунок-диво…
Той свист луна на радість чи тривогу,
Народжує знов пісні первоміст…
Життя ж спада, мов ноточка, на лист…
25.04.2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577100
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2015
автор: Grigory