Коли відходять рідні у далеку даль,
Немов лелеки,що летять у вирій,
На серце ляже та гірка печаль,
Лиш спогади у фото чорно-білім!
В думках ті спогади й короткі миті,
Та даль-звідки ніхто вже не вертає,
Та мить-короткий час,мов ниті,
Усе минуле й пережите нагадає!
В якому щось сказали ми нетак,
Образили й цього не визнавали,
Та й рідко повертались там-
Де нас любили і завжди чекали!
Напевно прощено усе давним-давно,
Бо так давно батьки не знами,
У них і в Бога молимо лишень одно,
За ті провини,що спокутуємо молитвами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577180
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2015
автор: Леся Утриско