Коли напівбажання…напівсни…


Поговори  зі  мною,  
як  вогонь
сплітає  пасма  в  синьому  каміні…
Коли  з  моїх  розпечених  долонь
злітають…
   по  кутках    сідають    тіні…

Коли  –  напівбажання…
Напівсмак…
Змалюють    напівкола…  напівзвуки…
Коли  ніхто…  і  звуть  його  –  ніяк…
Той  привид,
   що  узяв  мене  за  руки.

Коли  –  напіввагання…
Напівсни
зникають    у  вечірньому    безмежжі…
І,власне,  так  далеко  до  весни…
А  до  зими  –  
   лиш  крок  необережний…

Коли  у  напівтемряві
зізнань
гойдає  вітер  дику  незабудку…
І  серце  так  палає  від  бажань…
Лише  душа
     шукає    напівсмутку…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2015
автор: гостя