І знову доля б’є чолом об стінку
“Невже не бачиш, куди йдеш в цей раз?”
І вимальовує нову картинку
Де є лиш я й нема ніяких нас.
Сюжети драм, буває, пишуться роками,
А мій спектакль затягнувся на вікИ…
Вже виросла, щоб бавитись ляльками
І не вернути днів, що в нікуди.
Життя струмок несеться між садами,
Бог сіє зерна на стежки ланів.
А я лише актор, учасник драми,
Актор, який є автором подій.
27.04.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2015
автор: Оленка Тимунь