Я взагалі нічого не пишу. Навіщо?
Все складаю вірші в пусту шухляду дарма.
Не заплющую, коли бачу сни, свої вічі.
Й випиваю зранку квапливі рухи до дна.
Я взагалі нічого не чую. Нема чим.
Закриваю подерті вуха і плачу мовчки.
Мені тато ніби не тато – чужий вітчим.
А мама – занадто мама. Але про це мовчи.
Я взагалі не бачу. Закриті повіки.
Ні обману, ні тиску з боку, ані холоду.
І того, що найближчий давно вже википів.
Я ж все намагаюсь підігріти його воду…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577403
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.04.2015
автор: Троянда Пустелі