Повітря пахне майбутнім медом,
Квітково-ніжним, як дотик вуст.
Коли сади зацвітають під небом,
Тоді я уже не журюсь.
Все мине і все перемелеться,
Жорна часу й не те перетруть,
Гріє дерева біла метелиця.
І ти зігрівайся і будь.
Біле мереживо тіні на стелю-
Цей давній таємний чарований знак
Спитай мене ще, чи буду твоєю,
Я знов відповім тобі «так».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577476
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2015
автор: Вікторія