Я ковтаю нестямно й запоєм
Яблуне́вих зефірок цвіт.
Поцілунком, немов пелено́ю,
Проміня́стий зітри софіт.
Я знесилено і підтя́то
Упаду до твої́х обійм,
Мов юрба у церковне свято
В двері храму наперебі́й.
Заватні́ють тремтячі ноги,
І додолу злетить рука.
Із колодязя вічно пустого
В ме́ні раптом розли́лась ріка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577554
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2015
автор: Юлія Кириленко