Коли смерть посміється з мене,
Як та, що останньою сміється,
І сустав за суставом знесилить, ―
Твоя нехай буде зі мною Сила.
Коли думка у бездум’ї потоне,
Коли воля себе знебуде,
Коли ймення своє я забуду, ―
Твоє нехай буде зі мною Ймення.
Коли речáм кінець настане,
І язик, говіркий до нестями,
Заклякне в безсловесности гробу, ―
Твоє нехай буде зі мною Слово.
Коли все мине, що уявлялось,
Сновидцеві ввіч увижалось,
І сором небуття стане явним, ―
Порожнечу мою виповни Тобою.
© Сергій Аверінцев (1937–2004)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577627
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.04.2015
автор: Епископ Іов