Бачив я, як народжує Слово
Дух Святий із глибин небуття:
Непідробне, барвисте, чудове,
Кришталево-джерельне життя.
Бачив, як витікають струмочки,
Що наповнюють космос єством:
Схожі на поетичні рядочки,
Що стають граціозним псалмом.
Ці струмки ланцюжками зі срібла
Поєднали із Словом весь світ.
Тому й сутність буття - не загибла,
А міцна, наче тин-живопліт.
Кожна ланка тут вельми важлива,
Бо без неї – роз’єднаний шлях
Від джерел - аж до гирла розливу,
Від Творця – до плодів у серцях.
Всяка правда – чергова щаблина
У драбинці до суті буття:
Невід’ємна складова частина
Феномену де-факто життя.
Щоб прийти до первинних витоків,
Та ще й інших туди повести –
По щаблях розміркуй свої кроки
І збудуй в своїм серці мости.
Над проваллям неправди та фальшу,
Над невіглаством зради й брехні.
Шлях збудуй тріумфальному маршу
Для Царя на баскому коні.
28.04.015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577654
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.04.2015
автор: ПВО