Коли над прірвою стоїш,
Тоді усе в голові перевертається,
Здається,ніби ти кудись біжиш,
А насправді, все навколо тебе обертається.
І коли в житті безвихідь відчуваєш,
То ніби в прірву ти впадаєш
Нікого вже не помічаєш,
Тільки життя в очах все пролітає.
Якщо ти в прірву вже впадеш,
Тоді для тебе не буде ніяких меж,
Нічого не будеш розуміти
По своїм правилам захочеш жити.
Тоді не будеш вже любити,
Любов для тебе буде як вода,
Ти її ніби й будеш пити,
Та випаровуватись буде швидко вона.
В прірву дуже легко впасти,
Бо коли твоє життя огорнене ненавистю й напастю,
Ти вже тоді дуже мало розумієш,
Але за це все потім неодмінно пожалієш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577750
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2015
автор: Андрій Хрущ