Обра́з печуть колючі іскри
і серце біль бере на вістря.
Я знов підводю очі в небо:
Скажи, навіщо все це треба?
Мовчать німі бездонні хмари...
Я, видно, грішна. Варта кари.
Пожухлі мрії склали крила.
Ось-ось розстануть...я безсила...
Свою розклала слів палітру
(тепер вірші моя молитва),
кладу думки на лист мазками...
все ...сліз нема...стекли словами...
рядок...рядки...усе минає...
іскри потухли...біль стихає...
розтали хмари...горять зірки...
брудна палітра...нові рядки...
А коли зранку небо засіріє,
я стану сильна, викохаю мрії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577776
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2015
автор: Онофрійчук Наталя