Історіє сумна мого століття!
Якою оживеш на сторінках?
І чи рядки криваві лихоліття
Писцям отим ввижаються у снах?
Події, запаковані у дати,
Гербарієм засохлим при вікні…
А ми ж були! І всі оті солдати
Не просто букви! Слухайте: у тьмі
Вони кричать міжряддями, міжзнаком!
Але коректор тисне на delete,
Бо почуття не факти про атаки
Й від цього тільки голова болить…
А де сльозам собі знайти притулок?
В кінцевих зносках? В післямові? Де?
Їм не накажеш інтервалом: «Струнко!»
Та ще, гляди, й чорнило попливе…
Їм треба крила янгольські – до Бога
І до людських достукатись сердець.
Історія не тільки факти – стогін
Трагедії. Тому пиши, митець!
Римуй в рядках надію, тугу, відчай,
По нотах серце вилий у піснях,
І хай [b][i]по них[/i][/b] крізь час нащадок вивчить
Історію, що губиться в словах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577887
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2015
автор: ptaha