М'якими лапами ньюфаундленда
крадеться смуток.
Він завжди в овечій шкурі,
із почтом безтурботних голосів
так методично знищує набуте.
Він звідки - з неба чи зі снів?
Надії, що і так були примарами,
в повітрі розчинились акварелею.
З людини статую, гниляк із дерева,
із брили крапання
зробила сила відчаю пекельного.
Холодне і крихке піщане дно
впивається в утопленика тіло.
З одвічним тягарем на серці, це ж воно
хотіло за життя літать, та не злетіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577954
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2015
автор: Wiggily